Обзор сайта


Партнеры проекта
Торговый портал TATET.ua
Платформа магазинов TATET.net
Мир путешествий с way2way

Опрос

Нужно ли удалить граффити в Припяти?:

Національний музей "Чорнобиль" запрошує

Національний музей "Чорнобиль" запрошує: 
Фотодокументальна виставка  Миколи Валіцького "САРКОФАГ: ПОДВИГ ЗАРАДИ ЖИТТЯ" з циклу “ЧОРНОБИЛЬ. ІМЕНА”.
Присвячується тисячам людей, які  вклали свою працю, частину свого життя в ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи
Куратор:  Анна Королевська
Відкриття: 14 грудня о 12.00
до Дня вшанування учасників ліквідації аварії
на Чорнобильської АЕС та 25-ти річчя завершення будівництва Укриття над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС
               Фото с сайта http://vo.od.ua/

Виставка унікальних фотодокументів розповідає про  пекельні будні  1986-го, сповнених мужності, надлюдського напруження  та самовідданості тисяч людей, ім’я яким Ліквідатори.
Автор світлин – Микола Валіцький - ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС у липні-листопаді 1986 року, працівник ядерної галузі, направлений до Чорнобиля одним з підприємств – «поштових скриньок»  Мінсередмашу СРСР, учасник і свідок спорудження Саркофагу над зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС,  нині  член Національної Спілки журналістів України.
Народився 12 вересня 1942 р. Після закінчення Одеського залізничного технікуму в 1962 р. направлений на Всесоюзне ударне комсомольське будівництво залізничної магістралі Макат-Бейнеу-Мангишлак. На місці безіменного режимного селища з умовною назвою Гур'єв-20, у безводній пустелі, де відбував заслання Тарас Григорович Шевченко, побудоване місто-красень, що назване ім’ям Шевченка (нині це місто Актау, Республіка Казахстан). Залізниця зв'язала Велику землю з найбільшими у Радянському Союзі урановими копальнями й нафтовими родовищами півострова Мангишлак. У 1962 р. був призваний на об'єкти військово-промислового комплексу (Міністерство середнього машинобудування СРСР). Працював машиністом тепловоза. Цієї професії  та  місту Шевченка він присвятив все своє трудове життя.
23 липня 1986 року Микола Валіцький, машиніст тепловоза, був відряджений підприємством Прикаспійський гірничо-металургійний комбінат у розпорядження дирекції Чорнобильської АЕС для участі у ліквідації наслідків аварії.  Незабаром був відкликаний у Штаб Управління будівництва № 605 для роботи старшим інженером-диспетчером пасажирських перевезень в промислово-диспетчерський відділ. Безпосередньо відповідав за доставку робітників УБ-605 зі спальних районів до штабу будівництва у Чорнобилі, а далі у автобусах із свинцевим захистом - до об'єктів будівництва «Саркофага».  Далі - фотокореспондент Політвідділу УБ-605. Виконуючи завдання політвідділу, з фотоапаратом в руках був учасником і свідком усіх подій і стадій зведення «Саркофагу» до моменту закінчення свого відрядження - 1 листопада 1986 року.
Будівельний майданчик Саркофагу був об'єктом особливого  режиму. Маючи особливий дозвіл фотозйомки на цьому об'єкті, Микола Валіцький  побував практично на всіх ділянках, де  самовіддано, ризикуючи життям, в умовах високої радіації працювали  ліквідатори – військові, будівельники, монтажники, автомобілісти, залізничники…
З метою фотозйомки автор разом із вертолітниками піднімався над зруйнованим енергоблоком, ходив у дозиметричну розвідку, спускався до завалу в спеціальній камері із  свинцевим захистом. Його основне завдання, як співробітника Політвідділу Управління будівництва № 605 Мінсередмашу СРСР - своїми знімками викликати у ліквідаторів позитивні емоції, готовність виконувати обов'язок в надвисоких радіаційних навантаженнях, показати, що Батьківщина бачить працю кожного і пам'ятає про них.
Світлини Миколи Валіцького відображають епоху Чорнобиля-86, дух ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наводять на серйозні роздуми про повсякденний борг людини перед природою і іншою людиною, перед тими, хто безвинно прийняв на себе радіаційний удар. Більшість фотознімків оприлюднені вперше.
Після Чорнобиля продовжував працювати в місті Шевченко, Казахстан. З 1989 року - депутат Мангистауської обласної Ради, голова Постійної комісії з екології та природокористування. Голова Українського національно-культурного центру ім. Тараса Шевченка на Мангишлаці. Віце-президент Союзу ЧОРНОБИЛЬ Республіки Казахстан. Нагороджений орденом «Знак пошани», медалями та відзнаками. Зараз проживає у Одесі. Має тісні контакти з ліквідаторами Україні, Росії, Казахстану. Член національної Спілки журналістів України, позаштатний кореспондент тижневика «Світлий дім». Інвалід Чорнобиля 1-ї групи.
Мета автора - експозиція без особливих коментарів, щоб кожен відвідувач виставки сам відчув значення тієї величезної роботи та титанічних зусиль країни в цілому, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.
Близько 70 експонатів представлено на виставці: унікальні авторські фото, особисті документи, чорнобильські реліквії, які автор дбайливо зберігав протягом 25 років. За цими музейними експонатами життя людини, долю якої обпалив Чорнобиль, але ж й зробив журналістом.
 
 
 

 

SpongeBob Kanciastoporty, ср, 02/08/2012 - 23:36.   |  
Кристина, чт, 12/29/2011 - 16:00.   |  
Гость, ср, 12/28/2011 - 00:57.   |  
Гость, Втр, 01/10/2012 - 20:09.   |  
Гость, пт, 12/23/2011 - 14:58.   |  

Отправить комментарий

Содержимое этого поля является приватным и не будет отображаться публично.
  • Адреса страниц и электронной почты автоматически преобразуются в ссылки.
  • Доступные HTML теги: <a> <em> <strong> <cite> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd> <img> <h3> <b> <i> <u>
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании

CAPTCHA
Символы на картинке
Image CAPTCHA
Enter the characters shown in the image.